Більшість дослідників використовують подвійний підхід до визначення розселення, характеризуючи його як міграційний процес і як його результат, що проявляється у створенні форм територіальної організації населення, тобто мережі населених пунктів.
Основною формою розселення людей є міські населені пункти. На певному етапі свого просторового облаштування вони можуть перетворюватись в розвинену суспільну систему центрів активізації транскордонного співробітництва. Мересте У.І. і Ниммік СЯ. відзначали відмінність мережі міст країни чи регіону від їх системи. Мережа покриває всю територію, а певна система може скластись лише на окремій її ділянці.